Вже з перших днів війни в Україні постало чимало питань у сфері міжнародного права: чи понесе відповідальність російське політичне керівництво за агресію, а конкретні виконавці – за тяжкі злочини; чи можна примусити Росію до відшкодування завданих нашій державі руйнувань; чого взагалі варті міжнародне право та міжнародні установи, що були створені задля запобігання агресії?

Прокуратура Чернігівської області повідомила підозру майору збройних сил рф Леоніду Щьоткiну. Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на текст підозри.

Олена Проценко — правозахисниця, починала кар’єру в УГСПЛ, навчалась у США за стипендією Фулбрайта, здобула ступінь магістра з міжнародного права прав людини в університеті Індіани. Сьогодні займається науковою роботою в Школі права Університету Вірджинії вивчає радянську каральну психіатрію у світлі стандартів прав людини.

Застосування тортур (катування) підлягає універсальній забороні за міжнародним правом. Норми прав людини та стандарти МГП не виправдовують катування за будь-яких умов. Тому в ситуаціях, коли такі дії вчинені та пов’язані зі збройним конфліктом, вони становлять склад воєнного злочину.

Солом’янський районний суд 23 травня оголосив вирок російському військовому Вадиму Шишимаріну. Шишимаріна засудили до довічного ув’язнення за вбивство українського цивільного, Олександра Шеліпова. Суд визнав його винним у порушенні законів і звичаїв війни.

Детальніше про умисне вбивство як воєнний злочин читайте у новій інформаційній довідці про особливості окремих складів воєнних злочинів, яку підготували спільно Тренінговий центр прокурорів України та JustTalk

Компенсація заподіяних під час війни збитків Україні стає дедалі більш коментованою темою з боку представників української влади. Зокрема, в одному з недавніх інтерв’ю голова Верховної ради Руслан Стефанчук сказав, що рішення Міжнародного кримінального суду (МКС) створить юридичні підстави для використання російських активів для відшкодування воєнних збитків Україні.

Антон Кориневич, що донедавна працював представником президента в Криму і пішов з цієї посади наприкінці квітня, підкреслює, що він зараз діє як "просто громадянин, юрист-міжнародник". Хоча це не зовсім так.

Він офіційно лишається "агентом України" у її позові до РФ у Міжнародному суді ООН, за Конвенцією про заборону геноциду. А ще – веде від України непростий процес створення нового судового органу – трибуналу, в якому представників РФ можуть засудити за злочин агресії.

Ніби пов’язуючи заборонені засоби та методи ведення війни, МГП визначає як порушення здійснення невибіркових нападів, що безпосередньо пов’язане з характеристиками видів озброєння, які використовує сторона збройного конфлікту, при чому свідомо обираючи їх застосування в умовах активного ведення бойових дій.

Питання відповідальності винних у міжнародних злочинах в Україні і питання компенсації воєнних збитків обговорюються окремо і немовби незалежно одне від одного. Тимчасом у міжнародному правосудді існують прецеденти, коли злочинців – у рамках індивідуальної кримінальної відповідальності – зобов’язували відшкодовувати збитки.